Чому не можна говорити не можна?

Турбота про дітей полягає не тільки в забезпеченні їх фізичного та матеріального благополуччя, але і в моральному вихованні. Намагаючись захистити дитину від небезпеки, прищепити йому правила поведінки, батьки ставлять перед ним певні табу і заборони. Але не завжди таке виховання приносить плоди. Чому не можна говорити не можна? Найчастіше метод заборони викликає протилежну реакцію у дитини.

Чому не можна говорити не можна: думка психолога

Професійні психологи стверджують, що дитина взагалі не повинен чути слово «не можна», особливо в ранньому дитинстві. Заборона відкладається в голові у дитини на підсвідомому рівні і в більш дорослому віці може знайти вихід у вигляді скандальної поведінки або зневажливого ставлення до батьків.

Постійне одергіваніе малюка не тільки емоційно відділяє його від батьків, але й занижує самооцінку, заважає пізнавати світ. Якщо не пояснити дитині причину заборони, він самостійно зробить невтішні висновки:

• я поганий, я поступаю недобре і т. д. - такі думки формують занижену самооцінку;
• вони погані, злі - подібні мислеформи виробляють образу і агресію.

Заборони можуть придушити в дитині творчі здібності, тягу до пізнання, а розвинути лінь і апатію. В особливо важких випадках постійні окрики ведуть до порушень психіки (заїкання, лякливості, нічних кошмарів).

Безумовно, дитина повинна розуміти значення слова «не можна», але при частому його вимові відбувається звикання, і дитина перестає сприймати його як заборону. Тому його краще використовувати у виняткових випадках, коли здоров'я малюка знаходиться в небезпеці.

Як правильно будувати заборони для дітей

Діти осягають навколишній світ методом проб і помилок. Тому потрібно дати можливість малюкові познайомитися з небезпечним предметом самостійно, але під наглядом дорослих. Наприклад, уколів пальчик голкою або ножицями, дитина усвідомлює, що ці предмети краще не чіпати. Дозвольте доторкнутися малюкові до гарячої чашки або духовці. Така наука дієвіше всяких заборон.

Щоб не доводилося зайвий раз лаяти дитини, подбайте про безпечному місці для ігор. Очистіть його від усіх травмонебезпечних предметів.

Ще один спосіб відволікти малюка від небезпечного предмета або непорядного поведінки - привернути його увагу до більш цікавого заняття або іграшці.

Не потрібно забороняти дитині робити те, що робите самі. Наприклад, він не зрозуміє, чому йому чіпси їсти шкідливо, а батькам немає. Діти ніколи не навчаться прибирати свої речі та іграшки, якщо в домі панує безлад. Малюки у всьому намагаються копіювати своїх батьків. Тому кращим методом виховання є особистий приклад.

У розмові з дитиною потрібно якомога менше вживати слово «не можна» і приставку «не» і стежити за своєю мовою з самого народження малюка. Завжди можна знайти їм заміну в залежності від ситуації. Причину кожного заборони потрібно пояснювати максимально дохідливо.

Перш ніж щось забороняти дитині, батьки повинні знати, що від їх виховання залежить те, наскільки успішним, впевненим у собі і вихованою людиною він виросте.